візитер
ВІЗИТЕ́Р, а, ч.
Той, хто приходить із візитом; відвідувач, гість.
– Може, у неї навіть свій палац є, але ж незручно явитись туди звичайному студентові, та ще з такого приводу, як бажання записати пісню... На такого візитера можуть подивитись, як на нахабу (Ф. Бурлака);
Була у цієї людини здавна нажита звичка: висловити невдоволення, навіть зробити вигляд, що сердиться, а вже потім, як милість, піднести візитеру все, що той просить, якщо, зрозуміло, візит той до душі (Б. Левін).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- візитер — візите́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- візитер — -а, ч. Той, хто приходить з візитом; гість. Великий тлумачний словник сучасної мови
- візитер — Відвідувач, гість Словник чужослів Павло Штепа
- візитер — ВІДВІ́ДУВАЧ (той, хто відвідує кого-, що-небудь), ВІЗИТЕ́Р книжн., ВІДВІ́ДАЧ рідко, ПРИХО́ЖИЙ розм. Там (у коридорі) уже сиділо кілька відвідувачів, ждучи своєї черги (В. Кучер); Зустріла Липського Кіра Василівна з підкресленою гостинністю. Словник синонімів української мови
- візитер — Візите́р, -те́ра; -те́ри, -те́рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- візитер — ВІЗИТЕ́Р, а, ч. Той, хто приходить з візитом; гість. — Може, у неї навіть свій палац є, але ж незручно явитись туди звичайному студентові, та ще з такого приводу, як бажання записати пісню… На такого візитера можуть подивитись, як на нахабу (Бурл., Напередодні, 1956, 138). Словник української мови в 11 томах