1. Словник синонімів української мови

візитер

ВІДВІ́ДУВАЧ (той, хто відвідує кого-, що-небудь), ВІЗИТЕ́Р книжн., ВІДВІ́ДАЧ рідко, ПРИХО́ЖИЙ розм. Там (у коридорі) уже сиділо кілька відвідувачів, ждучи своєї черги (В. Кучер); Зустріла Липського Кіра Василівна з підкресленою гостинністю. Все-таки це не звичайний візитер (П. Кочура); Одвідачі кидаються прощатися з в'язнями (Леся Українка); — А, добрий день, докторе! — скрикнув прихильно пан.. і, не встаючи з крісла, простяг прихожому свою руку на привітання (І. Франко). — Пор. 1. гість.

ГІСТЬ (той, хто відвідує кого-небудь), ГОСТЮВА́ЛЬНИК рідше; ВІЗИТЕ́Р (той, хто приходить з візитом). Хатні двері відчинилися навстіж, і увалилося гостей повна хата (А. Головко); Гостювальники верталися додому (Панас Мирний); Зустріла Липського Кіра Василівна з підкресленою гостинністю. Все-таки це не звичайний візитер, а начальник контррозвідки (П. Кочура).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. візитер — візите́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. візитер — -а, ч. Той, хто приходить з візитом; гість. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. візитер — Відвідувач, гість Словник чужослів Павло Штепа
  4. візитер — ВІЗИТЕ́Р, а, ч. Той, хто приходить із візитом; відвідувач, гість. – Може, у неї навіть свій палац є, але ж незручно явитись туди звичайному студентові, та ще з такого приводу, як бажання записати пісню... Словник української мови у 20 томах
  5. візитер — Візите́р, -те́ра; -те́ри, -те́рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. візитер — ВІЗИТЕ́Р, а, ч. Той, хто приходить з візитом; гість. — Може, у неї навіть свій палац є, але ж незручно явитись туди звичайному студентові, та ще з такого приводу, як бажання записати пісню… На такого візитера можуть подивитись, як на нахабу (Бурл., Напередодні, 1956, 138). Словник української мови в 11 томах