1. Словник української мови у 20 томах

візника

ВІЗНИ́КА, и, ч., діал.

Візник (у 1 знач.).

Коні вороні, баскії. Правив візника плечастий, усатий (Марко Вовчок).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. візника — -и, ч., діал. Візник (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. візника — ВІЗНИ́КА, и, ч., діал. Візник (у 1 знач.). Коні вороні, баскії. Правив візника плечастий, усатий (Вовчок, І, 1955, 118). Словник української мови в 11 томах
  3. візника — Візника, -ки м. Кучеръ, возница. МВ. (О. 1862. ІІІ. 51). Послав свого візнику попитати дороги. Чуб. Словник української мови Грінченка