1. Словник української мови у 20 томах

візничий

ВІЗНИ́ЧИЙ, чого, ч., заст.

1. Візник (у 1 знач.).

[Петро:] Треба тільки свого візничого відправити, нехай не жде (В. Самійленко);

Колісниця зачепилася колесом за стовп, перехнябилася, візничий ще тримався в тому неймовірному нахилові до земної поверхні (П. Загребельний).

2. (з великої літери), астр. Назва сузір'я Північної півкулі.

Затихало село. З-за хат високо піднявся Візничий, помандрували тісною купкою на захід Стожари, і Віз опустив золоту війю над самою землею (М. Стельмах);

Бог війни Гефест винайшов колісницю, за що Зевс примістив його у небо у вигляді сузір'я Візничого (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. візничий — -чого, ч., заст. Візник (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. Візничий — Візни́чий іменник чоловічого роду сузір'я Орфографічний словник української мови
  3. візничий — ВІЗНИ́К (людина, яка править кіньми звичайно у найманій підводі, найманому екіпажі), КУ́ЧЕР, ПОГО́НИЧ, ЛОМОВИ́К (той, хто перевозить важкі вантажі); БИНДЮ́ЖНИК (БЕНДЮ́ЖНИК) розм. (той, хто перевозить вантажі на биндюгах); ХУ́РЩИК розм., ВІЗНИ́ЦЯ заст. Словник синонімів української мови
  4. візничий — ВІЗНИ́ЧИЙ, чого, ч., заст. Візник (у 1 знач.). [Петро:] Треба тільки свого візничого відправити, нехай не жде (Сам., II, 1958, 157). Словник української мови в 11 томах
  5. візничий — Візничий, -чого м. = візник. Велю коникам вівса дати, а візничому підождати. Грин. ІІІ. 491. Словник української мови Грінченка