візничий

Значення в інших словниках

1. візничий — ВІЗНИ́ЧИЙ, чого, ч., заст. 1. Візник (у 1 знач.). [Петро:] Треба тільки свого візничого відправити, нехай не жде (В. Самійленко); Колісниця зачепилася колесом за стовп, перехнябилася... Словник української мови у 20 томах
2. Візничий — Візни́чий іменник чоловічого роду сузір'я Орфографічний словник української мови
3. візничий — ВІЗНИ́К (людина, яка править кіньми звичайно у найманій підводі, найманому екіпажі), КУ́ЧЕР, ПОГО́НИЧ, ЛОМОВИ́К (той, хто перевозить важкі вантажі); БИНДЮ́ЖНИК (БЕНДЮ́ЖНИК) розм. (той, хто перевозить вантажі на биндюгах); ХУ́РЩИК розм., ВІЗНИ́ЦЯ заст. Словник синонімів української мови
4. візничий — ВІЗНИ́ЧИЙ, чого, ч., заст. Візник (у 1 знач.). [Петро:] Треба тільки свого візничого відправити, нехай не жде (Сам., II, 1958, 157). Словник української мови в 11 томах
5. візничий — Візничий, -чого м. = візник. Велю коникам вівса дати, а візничому підождати. Грин. ІІІ. 491. Словник української мови Грінченка