1. Словник української мови у 20 томах

війка

ВІ́ЙКА¹ див. ві́йки.

ВІ́ЙКА², и, ж., заст.

Віялка.

Наняв у чоловіка війку, щоб перевіяти своє зерно, роздивився, аж воно й не мудра штука (Б. Грінченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. війка — ві́йка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. війка — ВІ́ЙКА див. ві́йки. Словник української мови в 11 томах
  3. війка — Війка, -ки ж. 1) ум. отъ вія. Вх. Пч. I. 14. 2) = віячка. Вх. Зн. 8. 3) Вѣялка. Славяносерб. у. Словник української мови Грінченка