1. Словник української мови у 20 томах

військовик

ВІЙСЬКОВИ́К, а́, ч., розм.

Те саме, що військовослужбо́вець.

При воротях, видно, вже ждали його, бо якийсь військовик, що стояв з рушницею, зробив закликаючий жест шоферові (В. Винниченко);

Тарас Григорович у своїй повісті “Близнюки” іронічно називає російських військовиків “усатое сословие” (О. Воропай);

Кадровий військовик .. був у високому чині (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. військовик — військови́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. військовик — г., вояк, армієць, як ім. військовий, сов. військовослужбовець. Словник синонімів Караванського
  3. військовик — -а, ч., зах. Вояк, армієць. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. військовик — див. воїн Словник синонімів Вусика
  5. військовик — ВІЙСЬКОВИ́К (людина, що служить у війську, армії), ВІЙСЬКОВОСЛУЖБО́ВЕЦЬ, ВІЙСЬКО́ВИЙ, АРМІ́ЄЦЬ рідше. Кадровий військовик.. був у високому чині (О. Гончар); Змінилося саме поняття військовослужбовця. Словник синонімів української мови