військово-морський

ВІЙСЬКО́ВО-МОРСЬКИ́Й, а́, е́.

Признач. для ведення військових дій на морі.

– Нафта там мусить бути. Це тепер саме головне [найголовніше] і для військово-морського флоту, і для нас (М. Трублаїні);

Кожного дня Котигорошко залізав у головні комп'ютери військово-морських штабів прикаспійських держав і відстежував усі накази (В. Кожелянко);

Козацькі судна воювали поруч з кораблем засновника американського військово-морського флоту Полем Джонсом, який на запрошення росіян надавав допомогу їм у війні проти турків (з наук.-попул. літ.);

// Належний військовому флотові.

Він лишився на півдні, в Калькутті, і вступив там санітаром у якийсь військово-морський госпіталь (Ю. Смолич);

Настирливо вчив [батько] його у військово-морській інженерній школі (Іван Ле);

А що я знаю про Мальту? .. Хто там тільки не пройшов, хто не хотів загарбати! І фінікійці, і Карфаген, і греки, й римляни, і сарацини. Мальтійський орден. Турки. Наполеон. І, звичайно ж, Велика Британія з її військово-морською базою (Л. Костенко).