війчастий

ВІ́ЙЧАСТИЙ, а, е, біол.

1. Покритий війками (у 3 знач.).

Над головою перехитуються кілька головок маку і чути, як сухе зерно шелестить у війчастих головках (М. Стельмах);

Є понад сто видів війчастих паразитів риб та безхребетних тварин (з наук. літ.);

Рослини фундука мають форму куща. Бруньки відхилені, яйцеподібні чи округлі, завдовжки до 3 мм, червонувато-бурі, з округлими, війчастими по краю, лусками (з навч. літ.).

2. у знач. ім. ві́йчасті, тих, мн. Тип найпростіших, що включає форми рухливі й прикріплені, одиночні й колоніальні; інфузорії.

Форма тіла війчастих різноманітна, розміри від 10 мкм до 3 мм (з наук.-попул. літ.).