1. Словник української мови в 11 томах

війчастий

ВІЙЧА́СТИЙ, а, е, біол.

1. Покритий війками (в 2 знач.).

Найулюбленішими місцями мешкання нічниці війчастої., є дупла, горища, щілини скель, печери, підземелля і навіть шпаківні (Звірі.. Карпат.., 1952, 21).

◊ Війча́сте ті́ло, анат. — товстіша частина судинної оболонки ока між сітківкою та кришталиком.

Тривале напруження очей під час письма й читання викликав перевтому війчастого тіла (Шк. гігієна, 1954, 63.)

2. у знач. ім. війча́сті, тих, мн. Клас плоских черв’яків-турбеляріїв.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. війчастий — війча́стий прикметник біол. Орфографічний словник української мови
  2. війчастий — -а, -е, біол. 1》 Покритий війками (у 2 знач.). Війчасте тіло анат. — товстіша частина судинної оболонки ока між сітківкою та кришталиком. 2》 у знач. ім. війчасті, -тих, мн. Клас плоских черв'яків-турбеляріїв. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. війчастий — ВІ́ЙЧАСТИЙ, а, е, біол. 1. Покритий війками (у 3 знач.). Над головою перехитуються кілька головок маку і чути, як сухе зерно шелестить у війчастих головках (М. Стельмах); Є понад сто видів війчастих паразитів риб та безхребетних тварин (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах