вікарний
ВІКА́РНИЙ¹, а, е, рел.-церк.
Прикм. до віка́рій.
Вікарна служба;
// Який є вікарієм.
Батюшки почали розмовлять за двох вікарних архієреїв, котрі тієї зими їздили по селах, та ще й взимку (І. Нечуй-Левицький);
Новопризначений вікарний єпископ був представлений пастві (з газ.);
// у знач. ім. віка́рний, ного, ч., розм. Єпископ, який очолює вікаріат.
Зазвичай вікарних залишають для подальшого служіння на тих кафедрах, куди призначали (із журн.).
ВІКА́РНИЙ², а, е, псих.
Який виконує функцію заміщення або має відношення до неї.
Ефективні засоби й способи навчання поділяються на умовно-рефлекторні, вікарні й вербальні (з навч. літ.).
ВІКА́РНИЙ³, а, е, біол.
Те саме, що вікарува́льний.
Вимиранням неогенових видів у льодовиковий період пояснюється існування в Маньчжурській флористичній області вікарних видів ліщини (з навч. літ.).
Значення в інших словниках
- вікарний — віка́рний прикметник Орфографічний словник української мови
- вікарний — I -а, -е. Прикм. до вікарій. || Який є вікарієм. Вікарний архієрей. II -а, -е, психол. Який стосується або виконує функції заміщення. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вікарний — ВІКА́РНИЙ, а, е. Прикм. до віка́рій; // Який є вікарієм. Вікарний архієрей. Словник української мови в 11 томах