віковічнити

ВІКОВІ́ЧНИТИ, ню, ниш, недок., кого, що.

Увічнювати.

І не взяв [Єгова] багачів-дукачів, Що всю землю плюндрують, Людським злотом і потом собі Домовини мурують. І не взяв красунів-джиґунів, Що на лірах брязкочуть І свій хист у мармурі, в піснях Віковічнити хочуть (І. Франко);