віковічний
ВІКОВІ́ЧНИЙ, а, е.
Який живе, існує протягом багатьох віків, вічно.
З півмилі од замка, серед густої зарості, на долині ріс на самоті віковічний дуб (О. Стороженко);
На узгір'ї, серед віковічного лісу, здіймався у височінь білий палац з класичними колонами (Ф. Бурлака);
Поклав на землю костур, розгріб траву та листя й почав копати. Отупілий заступ йшов неохоче у віковічний дерн, і від того мліли руки, боліли ноги, спина (Василь Шевчук);
// Який триває віками.
Віковічна боротьба двох станів, панського й мужичого, .. ніколи не кінчалась (М. Коцюбинський);
Пізніше мені здалося, що в тій мелодії було не прохання крил для польоту в небо, а здійснення тієї віковічної мрії (О. Бердник);
// Який існуватиме, триватиме завжди, вічно.
В 1840 році Тарас .. надрукував свого першого “Кобзаря” .. З цього і почалася віковічна Шевченкова слава (Панас Мирний);
// Який існує споконвіку.
Внизу шуміло віковічне море (С. Крижанівський);
Верховинське село, .. Ти на горах-горбах, на крутинах лягло, Мов дитя віковічних Карпат (Л. Забашта).
Значення в інших словниках
- віковічний — вікові́чний прикметник Орфографічний словник української мови
- віковічний — Вічний, споконвічний, БЕЗСМЕРТНИЙ, ВІКОВИЙ. Словник синонімів Караванського
- віковічний — [в’іков’ічнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- віковічний — -а, -е. Який живе, існує протягом багатьох віків. || Який триває віками. || Який існуватиме, триватиме завжди, вічно. || Який існує споконвіку. Великий тлумачний словник сучасної мови
- віковічний — Вічний, відвічний, одвічний, споконвічний, повсякчасний, див. первозданний, передвічний Словник чужослів Павло Штепа
- віковічний — див. вічний; стародавній Словник синонімів Вусика
- віковічний — ві́чний (вікові́чний) спо́кій. 1. Смерть. І терпеливо душа старої, пориваючись до Бога, не просила чуда, не думала про рай, а тільки ревно благала, щоб її діти не засівали землю слізьми, хай Він пошле їм просте селянське щастя... Фразеологічний словник української мови
- віковічний — ВІ́ЧНИЙ (який не має початку й кінця), ПЕРЕДВІ́ЧНИЙ, ВІКОВІ́ЧНИЙ, БЕЗВІ́ЧНИЙ рідше. Дивлюся, як перебігає прекрасний вогник, символ вічного переходу енергії і розкладу матерії (Ю. Яновський); В передвічнім вирі атоми.. Словник синонімів української мови
- віковічний — Вікові́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- віковічний — ВІКОВІ́ЧНИЙ, а, е. Який живе, існує протягом багатьох віків. З півмилі од замка, серед густої зарості, на долині ріс на самоті віковічний дуб (Стор. Словник української мови в 11 томах
- віковічний — Віковічний, -а, -е Вѣчный, вѣка существующій, вѣковѣчный. Здійміть свої верхи, ворота віковічні, порозчиняйтеся: увійде в вас царь слави. К. Псал. 55. Словник української мови Грінченка