віковічний

ВІКОВІ́ЧНИЙ, а, е. Який живе, існує протягом багатьох віків.

З півмилі од замка, серед густої зарості, на долині ріс на самоті віковічний дуб (Стор., І, 1957, 385);

На Узгір’ї, серед віковічного лісу, здіймався у височінь білий палац з класичними колонами (Бурл., О. Вересай, 1959, 88);

// Який триває віками.

Віковічна боротьба двох станів, панського й мужичого,.. ніколи не кінчалась (Коцюб., І, 1955, 335);

Возз’єдналися всі українські землі в єдину велику соборну Радянську Соціалістичну Україну… Здійснилася віковічна мрія українського народу… (Вишня, І, 1956, 293);

// Який існуватиме, триватиме завжди, вічно.

В 1840 році Тарас.. надрукував свого першого "Кобзаря" .. З цього і почалася віковічна Шевченкова слава (Мирний, V, 1955, 312);

І все виникають у пам’яті втрачені друзі, що сном віковічним заснули на Волзькому лузі (Голов., Поезії, 1955, 145);

// Який існує споконвіку.

Внизу шуміло віковічне море (Криж., Калин, міст, 1940, 15).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віковічний — вікові́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. віковічний — Вічний, споконвічний, БЕЗСМЕРТНИЙ, ВІКОВИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. віковічний — [в’іков’ічнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. віковічний — -а, -е. Який живе, існує протягом багатьох віків. || Який триває віками. || Який існуватиме, триватиме завжди, вічно. || Який існує споконвіку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. віковічний — Вічний, відвічний, одвічний, споконвічний, повсякчасний, див. первозданний, передвічний Словник чужослів Павло Штепа
  6. віковічний — ВІКОВІ́ЧНИЙ, а, е. Який живе, існує протягом багатьох віків, вічно. З півмилі од замка, серед густої зарості, на долині ріс на самоті віковічний дуб (О. Словник української мови у 20 томах
  7. віковічний — див. вічний; стародавній Словник синонімів Вусика
  8. віковічний — ві́чний (вікові́чний) спо́кій. 1. Смерть. І терпеливо душа старої, пориваючись до Бога, не просила чуда, не думала про рай, а тільки ревно благала, щоб її діти не засівали землю слізьми, хай Він пошле їм просте селянське щастя... Фразеологічний словник української мови
  9. віковічний — ВІ́ЧНИЙ (який не має початку й кінця), ПЕРЕДВІ́ЧНИЙ, ВІКОВІ́ЧНИЙ, БЕЗВІ́ЧНИЙ рідше. Дивлюся, як перебігає прекрасний вогник, символ вічного переходу енергії і розкладу матерії (Ю. Яновський); В передвічнім вирі атоми.. Словник синонімів української мови
  10. віковічний — Вікові́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. віковічний — Віковічний, -а, -е Вѣчный, вѣка существующій, вѣковѣчный. Здійміть свої верхи, ворота віковічні, порозчиняйтеся: увійде в вас царь слави. К. Псал. 55. Словник української мови Грінченка