1. Словник синонімів української мови

віковічний

ВІ́ЧНИЙ (який не має початку й кінця), ПЕРЕДВІ́ЧНИЙ, ВІКОВІ́ЧНИЙ, БЕЗВІ́ЧНИЙ рідше. Дивлюся, як перебігає прекрасний вогник, символ вічного переходу енергії і розкладу матерії (Ю. Яновський); В передвічнім вирі атоми.. Кидались протуберанцями, глухо звергались в діл (М. Бажан); Внизу шуміло віковічне море (С. Крижанівський); А тим часом Твої (місяця) сестри — зорі, Безвічнії, попід небом попливуть, засяють (Т. Шевченко).

СПОКОНВІ́ЧНИЙ (який існує з найдавніших часів), ОДВІ́ЧНИЙ (ВІДВІ́ЧНИЙ), ПРАДА́ВНІЙ, ПРАВІ́ЧНИЙ, ВІКОВІ́ЧНИЙ, ВІКОВИ́Й, БАГАТОВІКОВИ́Й, ВІКОДА́ВНІЙ, ПРАСТАРИ́Й, ПРЕДВІ́ЧНИЙ, ДОВІ́ЧНИЙ, ПРЕДКОВІ́ЧНИЙ уроч., ПЕРЕДВІ́ЧНИЙ заст.; ПЕРВІ́СНИЙ, ПЕРВОЗДА́ННИЙ книжн. (який існує з самого початку). В присмерковій пісні колисковій, В оповіді сивій про походи.. Він дзвенів не раз, переливався Споконвічний голубий Дунай (М. Рильський); Щось епічне й святкове почувалось у полі, одвічний перебіг часу й величний спокій (О. Довженко); Відвічний ліс шумів над ним тужливо (І. Франко); Суха, тогорічна ковила, трава прадавніх степів, тріпотіла на вітрі (А. Хорунжий); О село Ясиня, верховинське село, .. Ти на горах-горбах, на крутинах лягло, Мов дитя віковічних Карпат (Л. Забашта); Поцокували солдатські підкови по віковім камінню, на яке ще досі ніхто не ступав (О. Гончар); На Запоріжжі воля ніколи не вмирала, давні звичаї ніколи не забувались, козацькі предковічні пісні.. не замовкали (П. Куліш); Потім ліс... Передвічний, непроходимий (Г. Хоткевич). — Пор. 1. да́вній.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віковічний — вікові́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. віковічний — Вічний, споконвічний, БЕЗСМЕРТНИЙ, ВІКОВИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. віковічний — [в’іков’ічнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. віковічний — -а, -е. Який живе, існує протягом багатьох віків. || Який триває віками. || Який існуватиме, триватиме завжди, вічно. || Який існує споконвіку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. віковічний — Вічний, відвічний, одвічний, споконвічний, повсякчасний, див. первозданний, передвічний Словник чужослів Павло Штепа
  6. віковічний — ВІКОВІ́ЧНИЙ, а, е. Який живе, існує протягом багатьох віків, вічно. З півмилі од замка, серед густої зарості, на долині ріс на самоті віковічний дуб (О. Словник української мови у 20 томах
  7. віковічний — див. вічний; стародавній Словник синонімів Вусика
  8. віковічний — ві́чний (вікові́чний) спо́кій. 1. Смерть. І терпеливо душа старої, пориваючись до Бога, не просила чуда, не думала про рай, а тільки ревно благала, щоб її діти не засівали землю слізьми, хай Він пошле їм просте селянське щастя... Фразеологічний словник української мови
  9. віковічний — Вікові́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. віковічний — ВІКОВІ́ЧНИЙ, а, е. Який живе, існує протягом багатьох віків. З півмилі од замка, серед густої зарості, на долині ріс на самоті віковічний дуб (Стор. Словник української мови в 11 томах
  11. віковічний — Віковічний, -а, -е Вѣчный, вѣка существующій, вѣковѣчный. Здійміть свої верхи, ворота віковічні, порозчиняйтеся: увійде в вас царь слави. К. Псал. 55. Словник української мови Грінченка