віково-статевий

ВІКО́ВО-СТАТЕ́ВИЙ, а, е.

Стос. до віку (у 1 знач.) і статі.

Аналіз віково-статевої залежності онкологічної захворюваності показав, що в обох статей рівні захворюваності стрімко підвищуються у віці 45–49 років (з наук. літ.);

Географія населення вивчає регіональні відмінності у його відтворенні, віково-статевій структурі, соціальному та етнічному складі (з навч. літ.);

Віково-статеві зміни.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me