віково-статевий
ВІКО́ВО-СТАТЕ́ВИЙ, а, е.
Стос. до віку (у 1 знач.) і статі.
Аналіз віково-статевої залежності онкологічної захворюваності показав, що в обох статей рівні захворюваності стрімко підвищуються у віці 45–49 років (з наук. літ.);
Географія населення вивчає регіональні відмінності у його відтворенні, віково-статевій структурі, соціальному та етнічному складі (з навч. літ.);
Віково-статеві зміни.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me