віковик
ВІКОВИ́К, а́, ч., рідко.
Вікове дерево.
На галявині ріс старий дуб, справжній віковик (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
ВІКОВИ́К, а́, ч., рідко.
Вікове дерево.
На галявині ріс старий дуб, справжній віковик (із журн.).