1. Словник української мови у 20 томах

віланела

ВІЛАНЕ́ЛА, и, ж., муз.

Жанр італійської побутової лірики XV–XVI ст., в основі якого лежить переважно неаполітанська народна пісня, яка виконувалася під час польових робіт.

Музика віланели мажорна, нерідко танцювальна. Зазвичай віланели за побудовою є гомофонними, найчастіше трьохголосними, включають паралельний рух голосів, виконуються без супроводу або під акомпанемент лютні (з наук.-попул. літ.);

Віланелі притаманні риси танцювальності та багатоманітність текстового змісту (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віланела — -и, ж. Пісенний жанр народного походження, популярний в 15-16 ст. в Італії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. ВІЛАНЕЛА — • ВІЛАНЕЛА , віланель (італ. villanella, франц. villanelle, від лат. villanus — сільський) — пісенно-поетичний жанр у староітал. і старофранц. поезії. Виник у 15 ст. в Неаполі із сел. нар. пісні, згодом поширився по всій Італії (Д. да Нола... Українська літературна енциклопедія