вільглий

ВІ́ЛЬГЛИЙ, а, е, рідко.

Те саме, що воло́гий; сирий.

Зусюди тягло вільглим холодком, крізь який пробивались ледь уловимі пахощі провесни (М. Олійник);

Вільглий пронизливий вітер прошив благеньке пальтечко, гострими голочками вп'явшись у тіло (із журн.).