вільнолюбний

ВІЛЬНОЛЮ́БНИЙ, а, е.

Який любить волю, прагне до неї; свободолюбний.

Власники душ, повернених у робоче бидло, .. найбільш боялись того неспокійного, вільнолюбного духу народного (М. Коцюбинський);

Вільнолюбний народ;

* Образно. Неволя тяжко душила вільнолюбне серце Кореня. Не міг він примиритися з рабством (О. Бердник);

// Який відбиває свободолюбні думки.

Невідомий співаче, твої вільнолюбні очі вибрав залізом хижий ординець (М. Стельмах);

Немає страшнішої публіки, ніж співчуваючий ліберал перед лицем загрози. Куди одразу ділося і співчуття, і вільнолюбні погляди? (І. Жиленко).