вільнолюбство

ВІЛЬНОЛЮ́БСТВО, а, с.

Властивість за знач. вільнолю́бний.

Щось сказав він про тих, хто живе, як худоба, бо розпуста, вільнолюбство і злодійство ходять у парі (Валерій Шевчук);

Життя в оточенні селянської бідноти, передова художня література розвивають у А. Тесленка вільнолюбство, критичне ставлення до релігії (з навч. літ.);

Г. Хоткевич зриває маску “революційності” з тієї польсько-шляхетської інтелігенції, яка чваниться своїм демократизмом, вільнолюбством, героїзмом, а в той же час не визнає права на таку ж свободу за українським народом (з публіц. літ.).