вінець

ВІНЕ́ЦЬ, нця́, ч.

1. рідко. Те саме, що віно́к 1.

Достига під серп пшениця, Дожида дівчина Гриця Й барвінкового вінця (І. Франко);

Такому ж от, як ти, хіба лишиться зів'яле листя та вінці надгробні. Чи думаєш ти Рим перемогти могильною незрушністю такою? (Леся Українка);

* Образно. Вони мовчки підходять до критого очеретом куреня, над яким лісова груша тримає чорний вінець гілок (М. Стельмах);

// Зачіска з кіс, укладених вінком навколо голови.

Сергій ще уважніше оглядав усю її струнку, сяючу постать з вінцем темно-золотих кіс на голові (В. Винниченко);

// у знач. присл. вінце́м.

Сонячне проміння .. золотило ясноволосі коси, вінцем покладені над висками [скронями] (І. Франко).

2. перен. Останній, найвищий ступінь чого-небудь.

Це був кінець і вінець її земних пригод, найвища болюча нота в тужливій пісні її замученого життя (Б. Грінченко);

// Успішне завершення чого-небудь.

– Нашому слову кінець, а ви зробіте нашому ділу вінець. Віддайте нашому князю куницю, вашу красную дівицю! (Г. Квітка-Основ'яненко);

// Закінчення, кінець чого-небудь.

На порозі серпень – вінець літа. Серпневі дні яскраві, по-справжньому благодатні (з газ.).

3. Прикраса із золота, коштовного каміння, яку носять на голові; діадема.

Вона була убрана в сріблясте легеньке убрання, а на голові блищав вінець з дорогих камінців (І. Нечуй-Левицький);

[Пряха:] Щось довго вже не йде принцеса наша. [Ткаля:] Ще, значить, не скінчилися турніри, принцеса ж мусить бути до кінця, щоб найгіднішого надгородити [нагородити] своїм вінцем (Леся Українка);

* Образно. Мавка спалахує раптом давньою красою у зорянім вінці (Леся Українка);

– Добрі діти батькам вінець, а злії – кінець, – зітхнула бабуся (П. Автомонов).

4. Коштовний головний убір – знак монаршої влади; корона.

Збентежила ся річ Латина: Здавалось, близька зла година, На лисині трусивсь вінець (І. Котляревський);

* Образно. Хто це грає для смерті танець, Головою у такт їй киває? Як її королівський вінець Самоцвітною кригою сяє! (М. Рильський);

// перен. Монарша і взагалі найвища влада.

Візантійці, які живуть у Києві, подейкують, що мріє [Калокір] про імператорський вінець (Б. Лепкий);

Володарі не прощають своїм рятівникам. А тим паче, коли рятівник тягнеться до вінця царського... (О. Бердник);

Ти, заміром темним здобувши вінець І гетьманську владу підступно, Затям, що по всьому надійде кінець, Бува, що й на лаві підсудних (Б. Олійник).

5. Корона, яку тримають над головами молодих під час обряду вінчання.

Священик входить у Вівтар, кладе вінці на хреста і бере їх (вінці та хреста) в ліву руку, а Євангеліє в праву, виходить і кладе все на столі (І. Огієнко);

Під вінцем Марія бліда, як панночка (У. Самчук);

// розм. Обряд вінчання, одруження.

[Микита:] Багатир! А як же ви до вінця – у хургоні [фургоні] поїдете чи на волах? [Одарка:] Підемо пішки! (М. Кропивницький).

6. Сяйво навколо сонця, місяця, окремих зірок.

А сонце вже зникло, і там, де воно тільки що сяяло, ледве помітно мерехтів прозорий блакитнувато-зелений вінець (З. Тулуб);

* У порівн. Пурпуром бралося небо й сяяв вінцем окрайок темної тучі над лісом (В. Козаченко).

7. Те саме, що німб 1.

– Не може чоловік винести погляду очей Господніх, сяйво вінця осліпляє смертного (Г. Хоткевич).

8. чого, перен. Символ чогось.

Якщо Боженька й наклав на Кулакову вінець безшлюбності, то відступив, не в силах пручатися її настирливості (Г. Тарасюк).

9. буд. Горизонтальний ряд зрубу.

При низькому стані ґрунтових вод житлові будівлі не піднімаються над землею, і тому перший вінець зрубу звичайно наполовину заглиблений у землю (з наук. літ.);

// Горизонтальний ряд у будівлі, споруді, зроблений із будь-якого будівельного матеріалу.

Стволи двох димарів .. з кожним вінцем укладеної цегли все вище підносилися над будовами (І. Волошин).

10. Деталь, яку напресовують на іншу деталь.

Для відповідальних і швидкохідних передач вінець роблять з фосфористої бронзи, а центральну частину – з чавуну (з навч. літ.).

(1) Віне́ць життя́, рел. – вічне життя, воскресіння праведників після смерті.

Апостол Яків говорить: “Блаженний чоловік, що .. дістане вінець життя, що Господь обіцяв тим, які його люблять” (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Держіться твердо, бо сказано: хто вірний до смерті, одержить вінець життя (В. Барка).

◇ Вести́ / повести́ до вінця́ (під віне́ць, до шлю́бу) див. вести́;

Взя́ти ца́рський (королі́вський, князі́вський і т. ін.) віне́ць див. узя́ти;

(2) Віне́ць творі́ння (Бо́жого створі́ння, приро́ди і т. ін.) – людина як найвищий витвір, найвище створіння.

Природа турбується усіми [усіма] своїми дітьми, а не лише чоловіком. “Чоловік – вінець творіння” (Б. Лепкий);

Побачиш іздаля дівчину: в очах її прекрасне багатюще життя. Її тіло, її рухи підтверджують світлу, радісну думку: людина – вінець природи (Д. Бузько);

Людина справді є вінець творіння (О. Левада);

А ще казала стариня: людина – вінець Божого створіння. Посягати на неї, яко ж і на діло розуму та рук її, – все одно, що посягати на богів (Д. Міщенко);

Йому найкраще думалося на вольній волі, серед природи, під небесами. Тут відчуваєш, що ти вінець натури, її найліпший витвір (Василь Шевчук).