віночник
ВІНО́ЧНИК, у, ч.
1. Народна назва хлорофітуму.
Існують кімнатні ампельні види віночнику з пістрявим листям (з наук.-попул. літ.).
2. Дикоросла багаторічна трав'яниста рослина родини лілейних.
Віночник гіллястий – європейський вид з відносно широкою вертикальною амплітудою поширення (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me