віночник

ВІНО́ЧНИК, у, ч.

1. Народна назва хлорофітуму.

Існують кімнатні ампельні види віночнику з пістрявим листям (з наук.-попул. літ.).

2. Дикоросла багаторічна трав'яниста рослина родини лілейних.

Віночник гіллястий – європейський вид з відносно широкою вертикальною амплітудою поширення (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me