вінпоцетин

ВІНПОЦЕТИ́Н, у, ч., фарм.

Етиловий ефір аповінкамінової кислоти, який застосовують при порушенні мозкового кровообігу.

Для корекції порушень мозкового кровообігу найчастіше призначають вінпоцетин (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me