вінпоцетин
ВІНПОЦЕТИ́Н, у, ч., фарм.
Етиловий ефір аповінкамінової кислоти, який застосовують при порушенні мозкового кровообігу.
Для корекції порушень мозкового кровообігу найчастіше призначають вінпоцетин (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me