вінчестер

ВІНЧЕ́СТЕР¹, а, ч.

Назва магазинних, а згодом і автоматичних рушниць.

Ремо зацікавили рушниці вартових. Це були старовинні німецькі на одну кулю вінчестери, що їх набивали шомполами (Олесь Досвітній);

Просто над ним, на білій стіні, висять дві рушниці. Одна – либонь, англійський вінчестер, а друга – японський карабін (І. Багряний);

// Вид мисливської рушниці.

Тріснуло ще раз по раз. Після того затарабанили вінчестери всіх мисливців (М. Трублаїні);

Ватра палахкотить .. На освітлених деревах, що обступили півколом, розвішана зброя – гвинтівки, вінчестери, набійниці, рюкзаки (І. Багряний).

ВІНЧЕ́СТЕР², а, ч., інформ.

Жорсткий магнітний диск комп'ютера, признач. для зберігання інформації.

Зловмисники не викрали комп'ютерну техніку, а лише вилучили з комп'ютерів вінчестери, на яких містилася інформація щодо переліку всіх приватизованих підприємств, а також їх власників (з наук. літ.);

При збереженні інформації використовується принцип магнітного запису, аналогічний тому, що застосовується в комп'ютерних вінчестерах (з наук. літ.);

Якщо хтось уже має комп'ютер, що морально застарів, фірма може замінити обладнання або поставити додаткове. Модулі пам'яті, материнські плати, вінчестери можна замінити або додати (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вінчестер — вінче́стер 1 іменник чоловічого роду вид рушниці вінче́стер 2 іменник чоловічого роду жорсткий магнітний диск комп'ютера Орфографічний словник української мови
  2. вінчестер — -а, ч. 1》 Вид мисливської рушниці. 2》 спец. Пристрій пам'яті комп'ютера у вигляді жорсткого магнітного диска. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вінчестер — син. жорсткий диск комп'ютера: віник, вінт, вінч. Словник жарґонної лексики української мови
  4. вінчестер — вінче́стер система рушниць. Від назви м. Вінчестера в Англії. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. Вінчестер — (Winchester Oliver Fisher) Олівер Фішер, 1810-82, америк. промисловець; конструктор першої вдалої автоматичної ґвинтівки (ґвинтівки В.); заснував заводи з виробництва зброї. Універсальний словник-енциклопедія
  6. вінчестер — ВІНЧЕ́СТЕР, а, ч. Вид мисливської рушниці. Ремо зацікавили рушниці вартових. Це були старовинні німецькі на одну кулю вінчестери, що їх набивали шомполами (Досв., Гюлле, 1961, 60); Тріснуло ще раз по раз. Після того затарабанили вінчестери всіх мисливців (Трубл., І, 1955, 147). Словник української мови в 11 томах