вінчатися
ВІНЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок.
1. Вступати в шлюб за церковним обрядом.
Чи всі ж тії та вінчаються, Що любляться та кохаються? (з народної пісні);
В церкві вінчалось разом десять пар молодих (І. Нечуй-Левицький);
Цивільні закони не були стійкими, .. дано молодим волю по обрученні вінчатися чи розійтися (І. Огієнко);
* Образно. Коли туман вінчається з імлою І поруч для розмов нема нікого, Надходить смуток у плащі рудому І переслідує уперто й люто (Ю. Винничук).
2. Приймати вінець, корону на знак монаршої влади (царської, королівської і т. ін.); коронуватися.
Він наклав на князя вінець, пробурмотів благословення і необхідні при цьому слова: “Вінчається на кесаря землі Руської раб Божий Георгій, рекомий Ярослав” (П. Загребельний).
3. перен. Завершуватися, закінчуватися чим-небудь.
Якийсь незрозумілий триб життя людського: все, що починається добре, здебільшого закінчується погано, веселе вінчається сумним, а безмрійне тяжкою думою (Ю. Мушкетик);
Лемківські церкви – тризрубові, і кожний зруб вінчається окремим верхом (з наук. літ.);
Не всі його плани вінчалися успіхом. Данилові не вдалося утримати Київ (з навч. літ.).
Значення в інших словниках
- вінчатися — вінча́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- вінчатися — Брати шлюб, ставати під вінець, іти до вінця <�шлюбу>; П. завершуватися. Словник синонімів Караванського
- вінчатися — Приймати Таїнство Вінчання; брати шлюб; шлюбуватися Словник церковно-обрядової термінології
- вінчатися — -аюся, -аєшся, недок. 1》 Вступати в шлюб за церковним обрядом. 2》 перен. Завершуватися, закінчуватися чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вінчатися — Шлюбуватися, шлюбитися, зішлюбуватися, зішлюбитися, пошлюбуватися, пошлюбитися, див. женитися Словник чужослів Павло Штепа
- вінчатися — вінча́тися вул. 1. судитися (м, ср)||процесуватися 2. відбувати покарання (м, ср) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- вінчатися — див. одружуватися Словник синонімів Вусика
- вінчатися — ОДРУЖИ́ТИСЯ з ким і без додатка (про чоловіка, жінку — взяти шлюб), на кому (тільки про чоловіка); ПОЖЕНИ́ТИСЯ, ПОЄДНА́ТИСЯ, СПАРУВА́ТИСЯ, ПОБРА́ТИСЯ, ПРИСТРО́ЇТИСЯ розм., ПОДРУЖИ́ТИСЯ розм., ОБКРУТИ́ТИСЯ розм., ПОШЛЮ́БИТИ фольк., книжн. Словник синонімів української мови
- вінчатися — ВІНЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок. 1. Вступати в шлюб за церковним обрядом. Чи всі ж тії та вінчаються, Що любляться та кохаються? (Укр.. лір. пісні, 1958, 211); В церкві вінчалось разом десять пар молодих (Н.-Лев., І, 1951, 18). 2. перен. Словник української мови в 11 томах
- вінчатися — Вінчатися, -чаюся, -єшся гл. Вінчаться. А на третє поле став кінь спотикаться: вернімося, дівчино, не будем вінчаться. н. п. вінчатонько, -ка, с. Маленькій вѣнокъ. Сховайтеся, дівчатонька, під зелені вінчатонька. Грин. ІІІ. 92. Словник української мови Грінченка