вірел

ВІРЕ́Л, вірла́, ч., нар.-поет.

Те саме, що оре́л.

От забаглося мудрецеві зміряти, як то зависоко від землі до неба. Іде до вірла та просить понести його вгору (з переказу);

– Не в людях річ, а в ділі! Будьте смілі, не орлики, вірли! (Б. Лепкий).