1. Словник української мови у 20 томах

віритель

ВІРИ́ТЕЛЬ, я, ч.

Кредитор, позикодавець.

– Позичати не хочу, бо найгірше залізти в довги. Краще бути вірителем, ніж довжником (Б. Лепкий);

Умить стали йому перед очі всі його вірителі .. Коли то він уже позбудеться цих боргів, щоб міг працювати на себе (А. Крушельницький);

Застава – це взята вірителем якась цінна річ (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віритель — Віри́тель: — кредитор [44-1;III,IX] — позикодавець [51] — тут: кредитор [44-2] Словник з творів Івана Франка
  2. віритель — віри́тель іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  3. віритель — -я, ч. Кредитор, позикодавець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. віритель — КРЕДИТО́Р, ПОЗИКОДА́ВЕЦЬ, ПОЗИЧКОДА́ВЕЦЬ, ПОЗИЧА́ЙЛО розм., ВІРИ́ТЕЛЬ заст. Така вже звичка була у пана, ховатися від своїх кредиторів (Я. Качура); Умить стали йому перед очі всі його вірителі.. Коли то він уже позбудеться цих боргів, щоб міг працювати на себе (А. Крушельницький). Словник синонімів української мови
  5. віритель — Віри́тель, -ля, -леві; -телі, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. віритель — ВІРИ́ТЕЛЬ, я, ч., заст. Кредитор, позикодавець. Умить стали йому [Степанові] перед очі всі його вірителі.. Коли то він уже позбудеться цих боргів, щоб міг працювати на себе (Круш., Буденний хліб.., 1960, 51). Словник української мови в 11 томах