віровизнання
ВІРОВИЗНА́ННЯ, я, с.
Прийняття певного віровчення, певної релігії.
Свобода віровизнання неминуче передує свободі віросповідання, однак не може бути предметом юридичного забезпечення (з наук. літ.);
Основою релігійної ідеології кожного віровизнання можна вважати власне розуміння і тлумачення “Божого одкровення”, текстів “Святого Письма” (з навч. літ.);
// Те саме, що віросповіда́ння.
Заборонялося тимчасово, до нових розпоряджень, перехід євреїв з іудейства в будь-яке визнане віровизнання (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- віровизнання — віровизна́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- віровизнання — -я, с. Те саме, що віросповідання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- віровизнання — Сукупність осн. істин віри (догматів), визнаних певною релігійною спільнотою; також назва окремих християнських спільнот (ск., католицьке в., православне в.). Універсальний словник-енциклопедія
- віровизнання — ВІ́РА (визнання існування Бога; те або інше релігійне вчення); ВІРОСПОВІДА́ННЯ, РЕЛІ́ГІЯ, ВІ́РУВАННЯ, ВІРОВИЗНА́ННЯ рідше; ВІРОВЧЕ́ННЯ (основні положення якоїсь релігії). Котилися і наші козачі Дурні голови, за правду, За віру Христову (Т. Словник синонімів української мови
- віровизнання — ВІРОВИЗНА́ННЯ, я, с. Те саме, що віросповіда́ння. Словник української мови в 11 томах