віровчительний

ВІРОВЧИ́ТЕЛЬНИЙ, а, е.

Прикм. до віровче́ння і віровчи́тель.

Собори мають право встановлювати віровчительний і культовий порядок у церкві, обговорювати, уточнювати й редагувати віровчительні положення (з наук.-попул. літ.);

З усіх соборів “нерозділеної” християнської церкви церковна традиція визнає вселенськими вісім; собори католицької і православної церков, що проходили вже окремо, створили віровчительні та культові відмінності між ними (з наук.-попул. літ.);

Ікона – це перш за все віровчительний текст, покликаний допомогти осягнути істину (з рел.-церк. літ.).