віршувальництво

ВІРШУВА́ЛЬНИЦТВО, а, с.

1. ірон. Писання беззмістовних, бездарних віршів.

Поряд із індивідуально своєрідною творчістю багатьох сильних талантів – досить широка периферія технічно грамотного, але загалом безбарвного віршувальництва (із журн.).

2. Заняття віршувальника.

Незважаючи на те, що “курйозні вірші” упереджено характеризували як несерйозне віршувальництво, до них спорадично зверталися і поети пізніших часів (з наук.-попул. літ.).