1. Словник української мови у 20 томах

вір'я

ВІР'Я́, рідко ВОР'Я́, я, с.

1. збірн. Жердини для огорожі.

Бугай .. тоді буцнув крутим лобом з кучериками біля рогів, аж затріщало вір'я (Ю. Мушкетик);

Сіно, складене на дворах, сушилося на вор'ї (М. Олійник).

2. Огорожа із жердин.

Через вор'я перелізти (Сл. Гр.);

Вона одразу почула, що якесь горе вже йде до неї, вже ніби заглядає у двір через вір'я (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вір'я — вір'я́ іменник середнього роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. вір'я — рідко вор'я, -я, с. 1》 збірн.Жердини для огорожі. 2》 Огорожа з жердин. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вір'я — див. перешкода Словник синонімів Вусика
  4. вір'я — ОГОРО́ЖА (те, що відгороджує, оточує що-небудь), ЗАГОРО́ДА, ЗАГОРО́ЖА, ОГОРО́ДА рідше, ОГРА́ДА рідше, ГОРО́ЖА рідше, ХИСТ діал.; МУР, СТІНА́ (перев. з цегли); ВІР'Я́ (ВОР'Я) рідше (з жердин). Словник синонімів української мови
  5. вір'я — Вір'я, -р'я с. 1) соб. Жерди. 2) Изгородь изъ жердей. Рк. Левиц. Словник української мови Грінченка