1. Словник української мови у 20 томах

вістити

ВІСТИ́ТИ, віщу́, вісти́ш, недок., що, рідко.

1. Те саме, що віщува́ти.

Чи не вістить вона [комета] тиранії скону? Щось се значить! (І. Франко);

[Валерій:] Це що таке? Гудок? О, як реве. Неначе він вістить якусь біду!.. (Є. Кротевич).

2. Те саме, що вістува́ти¹.

Лиш острий крик його [беркута] вістить, що він голодний! Так в час тиші не раз прорветься плач народний (І. Франко);

Стояв він непорушно, хоч і під напнутими вітрилами .. Золоті літери на борту вістили, що бриг називається “Троя” (Ю. Винничук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вістити — Сповіщати, Лиш гострий крик його (беркута) вістить. [Звн 147]; [ВЛ] Словник з творів Івана Франка
  2. вістити — вісти́ти дієслово недоконаного виду віщувати рідко Орфографічний словник української мови
  3. вістити — віщу, вістиш, недок., перех., рідко. Те саме, що віщувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вістити — ВІСТИ́ТИ, віщу́, вісти́ш, недок., перех., рідко. Те саме, що віщува́ти. Чи не вістить вона [комета] тиранії скону? Щось се значить! (Фр., XIII, 1954, 133); [Валерій:] Це що таке? Гудок? О, як реве. Неначе він вістить якусь біду!.. (Крот., Вибр., 1959, 555). Словник української мови в 11 томах