1. Словник української мови у 20 томах

вістовець

ВІСТОВЕ́ЦЬ, вця́, ч.

Те саме, що вісту́н 1.

І вістовець не приходить од їх, щоб за їх розказати (Леся Українка);

Прискакав до замкової брами вістовець і таку передав маркізові новину, що той мусив раптово поїхати (М. Лукаш, пер. з тв. Д. Боккаччо);

Не встигла Гризельда ступити кільки [кілька] ступенів до палацу, як прибіг вістовець шляхтич (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вістовець — вістове́ць іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. вістовець — -вця, ч. Те саме, що вістун 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вістовець — див. вісник Словник синонімів Вусика
  4. вістовець — ВІ́СНИК (той, хто приносить якусь звістку), ВІСТУ́Н, ВІСТІВНИ́К (ВІСТОВНИ́К) рідше, ВІСТОВИ́К рідше, ВІСТОВЕ́ЦЬ рідше; ГІНЕ́ЦЬ (ГОНЕ́ЦЬ), ПОСЛА́НЕ́ЦЬ, ВИ́СЛАНЕЦЬ (спеціально посланий для цього). Поїхав вісник на прудкім верблюді.. Словник синонімів української мови
  5. вістовець — ВІСТОВЕ́ЦЬ, вця́, ч. Те саме, що вісту́н 1. І вістовець не приходить од їх, щоб за їх розказати (Л. Укр., IV, 1954, 278); Прискакав до замкової брами вістовець і таку передав маркізові новину, що той мусив раптово поїхати (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 96). Словник української мови в 11 томах
  6. вістовець — Вістовець, -вця м. Вѣстникъ. Вбігає, задихаючись од поспіху, вістовець. К. Бай. 62. Словник української мови Грінченка