вістовий
ВІСТОВИ́Й, а́, е́.
1. Який подає звістку, сигнал, умовний знак; сигнальний.
Полями пролетів гук стрілу, відгомоном відбився від мурів замку і ніби прилип до них. Може, московські вістові знаки давали, що нові скріплення [підкріплення] надходять, а може, офіцер карав на місці непослушного салдата [солдата] (Б. Лепкий).
2. у знач. ім. вістови́й, во́го, ч. Солдат, який виконує службові доручення командирів штабу; посильний.
Саме під цю негоду до хутора пробирався в лісі ще один нагальний вістовий штабу партизанських з'єднань (Іван Ле);
Без вістового командир взагалі як без рук (Д. Ткач);
Тільки-но окопались, прибіг вістовий з батальйону (О. Гончар).
ВІ́СТОВИЙ, а, е.
Прикм. до віст 2.
Різниця між вістовими пунктами гравців визначає результат гри (з навч. літ.);
Гравець показав найкращий вістовий результат у відбіркових турах (з Інтернету).
Значення в інших словниках
- вістовий — ві́стовий прикметник від: віст вістови́й прикметник від: вість Орфографічний словник української мови
- вістовий — I в`істовий-а, -е. Прикм. до віст. II вістов`ий-а, -е. 1》 Який подає звістку, сигнал, умовний знак; сигнальний. 2》 у знач. ім. вістовий, -вого, ч. Солдат, який виконує службові доручення командирів штабу; посильний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вістовий — хохл. (вєстовой) вістун вістун, див. геральд Словник чужослів Павло Штепа
- вістовий — див. вісник Словник синонімів Вусика
- вістовий — II. ПОСИ́ЛЬНИЙ (особа, яку посилають кудись із дорученням; співробітник установи, який розносить ділові папери), ПОСЛА́НЕ́ЦЬ, КУР'ЄР, РОЗСИЛЬНИЙ, ВІСТОВИ́Й, ВІСТОВЕ́ЦЬ заст. (перев. у війську); ХОДА́К розм. Словник синонімів української мови
- вістовий — ВІСТОВИ́Й, а, е. 1. Який подає звістку, сигнал, умовний знак; сигнальний. 2. у знач. ім. вістови́й, во́го, ч. Солдат, який виконує службові доручення командирів штабу; посильний. Словник української мови в 11 томах