1. Словник української мови в 11 томах

вістовий

ВІСТОВИ́Й, а, е.

1. Який подає звістку, сигнал, умовний знак; сигнальний.

2. у знач. ім. вістови́й, во́го, ч. Солдат, який виконує службові доручення командирів штабу; посильний.

Саме під цю негоду до хутора пробирався в лісі ще один нагальний вістовий штабу партизанських з’єднань (Ле, Право.., 1957, 203);

Без вістового командир взагалі як без рук (Ткач, Крута хвиля, 1956, 104).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вістовий — ві́стовий прикметник від: віст вістови́й прикметник від: вість Орфографічний словник української мови
  2. вістовий — I в`істовий-а, -е. Прикм. до віст. II вістов`ий-а, -е. 1》 Який подає звістку, сигнал, умовний знак; сигнальний. 2》 у знач. ім. вістовий, -вого, ч. Солдат, який виконує службові доручення командирів штабу; посильний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вістовий — хохл. (вєстовой) вістун вістун, див. геральд Словник чужослів Павло Штепа
  4. вістовий — ВІСТОВИ́Й, а́, е́. 1. Який подає звістку, сигнал, умовний знак; сигнальний. Полями пролетів гук стрілу, відгомоном відбився від мурів замку і ніби прилип до них. Словник української мови у 20 томах
  5. вістовий — див. вісник Словник синонімів Вусика
  6. вістовий — II. ПОСИ́ЛЬНИЙ (особа, яку посилають кудись із дорученням; співробітник установи, який розносить ділові папери), ПОСЛА́НЕ́ЦЬ, КУР'ЄР, РОЗСИЛЬНИЙ, ВІСТОВИ́Й, ВІСТОВЕ́ЦЬ заст. (перев. у війську); ХОДА́К розм. Словник синонімів української мови