1. Словник української мови у 20 томах

вістовник

ВІСТОВНИ́К див. вістівни́к.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вістовник — вістовни́к іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. вістовник — -а, ч., рідко. Те саме, що вістун. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вістовник — ВІ́СНИК (той, хто приносить якусь звістку), ВІСТУ́Н, ВІСТІВНИ́К (ВІСТОВНИ́К) рідше, ВІСТОВИ́К рідше, ВІСТОВЕ́ЦЬ рідше; ГІНЕ́ЦЬ (ГОНЕ́ЦЬ), ПОСЛА́НЕ́ЦЬ, ВИ́СЛАНЕЦЬ (спеціально посланий для цього). Поїхав вісник на прудкім верблюді.. Словник синонімів української мови
  4. вістовник — ВІСТОВНИ́К, а, ч., рідко. Те саме, що вісту́н. [Головнокомандувач:] Ось вістовник. біжить із гір..; Якби він нам приніс хорошу вість! (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 405); Ворони крилаті Летіли здалеку, червоного вина Жадні напитися, вістовники недобрі (Рильський, Поеми, 1957, 23). Словник української мови в 11 томах