вістонька
ВІ́СТОНЬКА, и, ж.
Пестл. до вість 1.
Вчула мати вістоньку та й заголосила (Я. Щоголів);
Не співала тільки невелика група літніх жінок. Це були матері забраних у фашистську неволю дочок і розкиданих долею по всіх фронтах синів, що від них ні вістоньки, ні чутки ось уже третє літечко (О. Довженко);
– Дорогий брате Василю, – читала вголос Марія, – подаю тобі першу від себе вістоньку (І. Цюпа).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вістонька — ві́стонька іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- вістонька — -и, ж. Те саме, що вісточка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вістонька — див. вістка; звістка Словник синонімів Вусика
- вістонька — ВІ́СТОНЬКА, и, ж. Пестл. до вість 1. Вчула мати вістоньку та й заголосила (Щог., Поезії, 1958, 152); — Дорогий брате Василю, — читала вголос Марія, — подаю тобі першу від себе вістоньку (Цюпа, Назустріч.., 1958, 91). Словник української мови в 11 томах