вісточка
ВІ́СТОЧКА, и, ж.
Пестл. до вість 1.
Княжна .. думає: як би їй вісточку додому подати і на волю до батька дістатись? (з казки);
Тужливо ллється мова доні, благаючи ворона однести вісточку неньці. І кряче ворон в темнім гаї, неньку сповіщаючи (В. Винниченко);
Діти знайшли одне одного, а прибитися до рідної землі чи подати вісточку про себе не можуть (Д. Міщенко);
“Я тебе полюбила, княже, – говорила тоді Рогніда, – а ти подумай, дай мені вісточку з города Києва” (С. Скляренко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вісточка — ві́сточка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- вісточка — -и, ж. Пестл. до вість 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- вісточка — див. вістка; звістка Словник синонімів Вусика
- вісточка — ВІ́СТОЧКА, и, жін. Пестл. до вість 1. Не сніги ідуть, Не пурга шумить — 3 Далекого Сходу Вісточка летить (Українські народні думи.., 1955, 415); Дальня вісточка про сина Стука в двері кожну ніч (Андрій Малишко, II, 1956, 369). Словник української мови в 11 томах
- вісточка — Вістонька, вісточка, -ки ж. ум. отъ вість. Словник української мови Грінченка