вістря
ВІ́СТРЯ, я, с.
1. Тонкий, загострений або звужений кінець якогось предмета.
Біля другого стовпа стояв на трьох ніжках дерев'яний конус .. Позолочений місяць вінчав його вістря (З. Тулуб);
Всі колючі гілки, здається, умисне спрямувались своїми вістрями Серьожці межи очі (О. Гончар);
До темного захмареного неба знеслось розпечене вістря ракети (Ю. Бедзик).
2. Гостра, різальна сторона якого-небудь знаряддя; лезо.
Кожний обзирає обух, пальцем пробує, чи гостре вістря (І. Франко);
Трохим Іванович узяв її [стамеску] в руки, з цікавістю розглядав сталь, пробував вістря кінчика, відточеного, мов бритва (А. Шиян);
Якщо на вістрі крихта бруду – Всю зброю пожере іржа (Д. Павличко).
3. Невеликий, звичайно загострений предмет, прикріплений до кінця іншого предмета (списа, стріли, гарпуна і т. ін.).
Мисливці, озброєні списами з довгими міцними вістрями з ікл мамонта, луком зі стрілами тощо, мали всі підстави для позитивних результатів мисливської діяльності (з наук. літ.).
4. перен. Найістотніша частина чогось, спрямована на боротьбу з чим-небудь.
Всім своїм вістрям поема Т. Шевченка “Неофіти” спрямована проти царського самодержавства (з наук. літ.);
Князь Олег проводив традиційну для його попередників зовнішню політику, вістря якої було спрямоване на Візантію (з наук.-попул. літ.).
◇ Бу́ти на ві́стрі див. бу́ти;
(1) На ві́стрі ножа́, зі сл. бути – у ризикованому, небезпечному становищі.
Його любов і ненависть були на вістрі ножа.
Значення в інших словниках
- вістря — ві́стря іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- вістря — Гостряк, гострячок, шпичак, шпичка, б.з. штих; (ножа) лезо, жало. Словник синонімів Караванського
- вістря — -я, с. 1》 Тонкий, загострений або звужений кінець якогось предмета. 2》 Гострий, різальний бік якого-небудь знаряддя; лезо. 3》 перен. Найістотніша частина чогось, спрямована на боротьбу проти чогось. На вістрі ножа (бути, знаходитися і т. ін.) — у ризикованому положенні, наражаючись на небезпеку. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вістря — вістря: ◊ на вістрю меча́ → меч Лексикон львівський: поважно і на жарт
- вістря — I гостряк, гострячок, жало, жальце, колючка, лезо, шпилик, шпиль, шпильок, шпильочок, шпичак, шпичка II див. вершина Словник синонімів Вусика
- вістря — ходи́ти по лезу́ бри́тви (ножа́). Здійснювати небезпечну, складну справу дуже вправно, вміло, тонко. Постійно наражаючись на небезпеку, ходячи, як кажуть, по лезу бритви, обер-лейтенант давно вже став забобонним (П. Гуріненко). ходи́ти по бри́тві. Фразеологічний словник української мови
- вістря — ВІ́СТРЯ (тонкий загострений або звужений кінець якогось предмета), ШПИЧА́К, ГОСТРЯ́К розм., ШТИХ діал.; ЖА́ЛО (голки, штика тощо). Вийняв голку і продовбав шкіру, Поки вістрям голки не заважив За конець тернини (І. Словник синонімів української мови
- вістря — Ві́стря, -ря, -рю; ві́стря, ві́стер Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- вістря — ВІ́СТРЯ, я, с. 1. Тонкий, загострений або звужений кінець якогось предмета. Всі колючі гілки, здавться, умисне спрямувались своїми вістрями Серьожці межи очі (Гончар, II, 1954, 35); До темного захмареного неба знеслось розпечене вістря ракети (Ю. Словник української мови в 11 томах
- вістря — Вістря, -ря с. Остріе. Шух. І. 153, 175, 291. Словник української мови Грінченка