вістря
ВІ́СТРЯ, я, с.
1. Тонкий, загострений або звужений кінець якогось предмета.
Всі колючі гілки, здавться, умисне спрямувались своїми вістрями Серьожці межи очі (Гончар, II, 1954, 35);
До темного захмареного неба знеслось розпечене вістря ракети (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 186).
2. Гостра, різальна сторона якого-небудь знаряддя; лезо.
Кожний обзирає обух, пальцем пробує, чи гостре вістря (Фр., IV, 1950, 193);
Трохим Іванович узяв її [стамеску] в руки, з цікавістю розглядав сталь, пробував вістря кінчика, відточеного, мов бритва (Шиян, Гроза.., 1956, 173).
3. перен. Найістотніша частина чогось, спрямована на боротьбу з чим-небудь.
Вістря сатири своїх п’єс Квітка-Основ’яненко спрямовував проти зловживань і продажності повітового чиновництва (Іст. укр. літ., І, 1954, 171);
Всім своїм вістрям поема [Т. Шевченка] "Неофіти" спрямована проти царського самодержавства (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 463).
Значення в інших словниках
- вістря — ві́стря іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- вістря — Гостряк, гострячок, шпичак, шпичка, б.з. штих; (ножа) лезо, жало. Словник синонімів Караванського
- вістря — -я, с. 1》 Тонкий, загострений або звужений кінець якогось предмета. 2》 Гострий, різальний бік якого-небудь знаряддя; лезо. 3》 перен. Найістотніша частина чогось, спрямована на боротьбу проти чогось. На вістрі ножа (бути, знаходитися і т. ін.) — у ризикованому положенні, наражаючись на небезпеку. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вістря — ВІ́СТРЯ, я, с. 1. Тонкий, загострений або звужений кінець якогось предмета. Біля другого стовпа стояв на трьох ніжках дерев'яний конус .. Позолочений місяць вінчав його вістря (З. Словник української мови у 20 томах
- вістря — вістря: ◊ на вістрю меча́ → меч Лексикон львівський: поважно і на жарт
- вістря — I гостряк, гострячок, жало, жальце, колючка, лезо, шпилик, шпиль, шпильок, шпильочок, шпичак, шпичка II див. вершина Словник синонімів Вусика
- вістря — ходи́ти по лезу́ бри́тви (ножа́). Здійснювати небезпечну, складну справу дуже вправно, вміло, тонко. Постійно наражаючись на небезпеку, ходячи, як кажуть, по лезу бритви, обер-лейтенант давно вже став забобонним (П. Гуріненко). ходи́ти по бри́тві. Фразеологічний словник української мови
- вістря — ВІ́СТРЯ (тонкий загострений або звужений кінець якогось предмета), ШПИЧА́К, ГОСТРЯ́К розм., ШТИХ діал.; ЖА́ЛО (голки, штика тощо). Вийняв голку і продовбав шкіру, Поки вістрям голки не заважив За конець тернини (І. Словник синонімів української мови
- вістря — Ві́стря, -ря, -рю; ві́стря, ві́стер Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- вістря — Вістря, -ря с. Остріе. Шух. І. 153, 175, 291. Словник української мови Грінченка