вістря

Значення в інших словниках

1. вістря — ві́стря іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. вістря — -я, с. 1》 Тонкий, загострений або звужений кінець якогось предмета. 2》 Гострий, різальний бік якого-небудь знаряддя; лезо. 3》 перен. Найістотніша частина чогось, спрямована на боротьбу проти чогось. На вістрі ножа (бути, знаходитися і т. ін.) — у ризикованому положенні, наражаючись на небезпеку. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вістря — ВІ́СТРЯ, я, с. 1. Тонкий, загострений або звужений кінець якогось предмета. Біля другого стовпа стояв на трьох ніжках дерев'яний конус .. Позолочений місяць вінчав його вістря (З. Словник української мови у 20 томах
4. вістря — вістря: ◊ на вістрю меча́ → меч Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. вістря — I гостряк, гострячок, жало, жальце, колючка, лезо, шпилик, шпиль, шпильок, шпильочок, шпичак, шпичка II див. вершина Словник синонімів Вусика
6. вістря — ходи́ти по лезу́ бри́тви (ножа́). Здійснювати небезпечну, складну справу дуже вправно, вміло, тонко. Постійно наражаючись на небезпеку, ходячи, як кажуть, по лезу бритви, обер-лейтенант давно вже став забобонним (П. Гуріненко). ходи́ти по бри́тві. Фразеологічний словник української мови
7. вістря — ВІ́СТРЯ (тонкий загострений або звужений кінець якогось предмета), ШПИЧА́К, ГОСТРЯ́К розм., ШТИХ діал.; ЖА́ЛО (голки, штика тощо). Вийняв голку і продовбав шкіру, Поки вістрям голки не заважив За конець тернини (І. Словник синонімів української мови
8. вістря — Ві́стря, -ря, -рю; ві́стря, ві́стер Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. вістря — ВІ́СТРЯ, я, с. 1. Тонкий, загострений або звужений кінець якогось предмета. Всі колючі гілки, здавться, умисне спрямувались своїми вістрями Серьожці межи очі (Гончар, II, 1954, 35); До темного захмареного неба знеслось розпечене вістря ракети (Ю. Словник української мови в 11 томах
10. вістря — Вістря, -ря с. Остріе. Шух. І. 153, 175, 291. Словник української мови Грінченка