1. Словник української мови в 11 томах

вістувати

ВІСТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., уроч.

1. перех. і неперех. Давати вісті; сповіщати.

Сотні разів спалахували вогні салютів над Москвою, вістуючи про нові і нові перемоги радянської зброї (Бажан, Наша.. Москва, 1951, 76);

Пастух Сава взивав [звертався] до зборів: — Я давно вістував, що то за голова в нас… (Горд., Дівчина.., 1954, 281).

2. перех., рідко. Те саме, що віщува́ти 1.

[Фауст:] То дзвонів гук; чи не вістує він День великодній змученому світу? (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 31).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вістувати — вістува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вістувати — -ую, -уєш, недок., уроч. 1》 перех. і неперех. Давати вісті; сповіщати. 2》 перех., рідко. Те саме, що віщувати 1). 3》 Приймати умови гри, погоджуватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вістувати — ВІСТУВА́ТИ¹, у́ю, у́єш, недок., уроч. 1. що і без прям. дод. Давати вісті; сповіщати. Сотні разів спалахували вогні салютів над Москвою, вістуючи про нові і нові перемоги (М. Словник української мови у 20 томах
  4. вістувати — див. передбачати; повідомляти Словник синонімів Вусика
  5. вістувати — ПОВІДОМЛЯ́ТИ кого, рідше кому (доводити до чийогось відома), СПОВІЩА́ТИ, ДАВА́ТИ ЗНА́ТИ кому, ВІСТУВА́ТИ кому, ПОВІСТУВА́ТИ кому, ПОВІДА́ТИ (ПОВІ́ДУВАТИ) кому, ЗВІЩА́ТИ розм., ЯСИ́ТИ заст., ДОВО́ДИТИ кому, діал., ОСВІ́ДЧУВАТИ кому, діал. Словник синонімів української мови
  6. вістувати — Вістува́ти, -ту́ю, -ту́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)