1. Словник української мови у 20 томах

вістівник

ВІСТІВНИ́К, ВІСТОВНИ́К, а́, ч., рідко.

Те саме, що вісту́н 1.

[Головнокомандувач:] Ось вістовник біжить із гір; .. Якби він нам приніс хорошу вість! (М. Лукаш, пер. з тв. Й.-В. Гете);

Ворони крилаті Летіли здалеку, червоного вина Жадні напитися, вістовники недобрі (М. Рильський);

Відтоді на честь героя атлети на Олімпійських іграх змагаються з бігу на дистанцію, яку пробіг вістівник перемоги під Марафоном (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вістівник — вістівни́к іменник чоловічого роду, істота вістун рідко Орфографічний словник української мови
  2. вістівник — -а, ч., рідко. Те саме, що вістун 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вістівник — ВІ́СНИК (той, хто приносить якусь звістку), ВІСТУ́Н, ВІСТІВНИ́К (ВІСТОВНИ́К) рідше, ВІСТОВИ́К рідше, ВІСТОВЕ́ЦЬ рідше; ГІНЕ́ЦЬ (ГОНЕ́ЦЬ), ПОСЛА́НЕ́ЦЬ, ВИ́СЛАНЕЦЬ (спеціально посланий для цього). Поїхав вісник на прудкім верблюді.. Словник синонімів української мови
  4. вістівник — ВІСТІВНИ́К, а, ч., рідко. Те саме, що вісту́н 1. Словник української мови в 11 томах