вісцеротонія
ВІСЦЕРОТОНІ́Я, ї, ж.
Тип темпераменту людини, що характеризується перевагою органів травлення.
Для вісцеротонії характерними є розслабленість рухів, уповільнені реакції, любов до комфорту, до їжі, уповільненість реакцій, слабкий характер, а також ввічливість, терпимість, товариськість і легкість у стосунках з іншими людьми (з наук.-попул. літ.);
За В. Шелдоном, різним типам статур відповідають певні типи темпераментів, названі ним залежно від функцій певних органів тіла: вісцеротонія, соматотонія і церебротонія (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вісцеротонія — -ї, ж. Один із трьох основних компонентів темпераменту, прийнятих в конституціональній теорії. Великий тлумачний словник сучасної мови