вісцин
ВІСЦИ́Н, у, ч.
Клейка речовина на ягодах і корі омели.
Омела біла містить клейку смолисту речовину вісцин (з наук. літ.);
Вісцин відзначається клейкістю та здатністю витягуватися в тонкі міцні нитки (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вісцин — вісци́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- вісцин — -у, ч. Клейка речовина, продукт перетворення клітинних стінок і цитоплазми в деяких рослин. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вісцин — вісци́н (від лат. viscum – клей із ягід омели) клейка речовина, продукт перетворення клітинних стінок і цитоплазми в деяких рослин. Словник іншомовних слів Мельничука