вісь

ВІСЬ, о́сі, ж.

1. Стрижень (перев. дерев'яний або металевий), на кінці якого насаджують колеса.

Не встиг другий віз недалечко од'їхати, тріснула вісь; колесо одпало, – віз ліг набік (І. Нечуй-Левицький);

По такій дорозі три дні їхатимеш і колесо не спаде, і вісь не трісне (Остап Вишня);

// Стрижень, навколо якого обертаються певні механізми, частини машини тощо.

У 1920 році П. Уфімцев збудував модель акумулятора у вигляді диска, що обертається на вертикальній осі з шарикопідшипником (з наук.-попул. літ.).

2. Уявна пряма лінія, яка проходить через середину якого-небудь тіла чи простору.

Віссю вулиці називається лінія, що йде по середині вулиці і ділить її на дві частини (з навч. літ.).

3. перен. Суть чого-небудь, те основне, навколо чого щось відбувається.

Бригадир розпитав, як посувається в районі справа з механізацією, бо, мовляв, у цьому вісь питання (Ю. Яновський);

Металургійне виробництво ставало для мене животворною віссю життя (Іван Ле);

Більше пристановиська немає, немає дому. Світ утратив вісь (В. Стус).

4. перен. Військово-політичний або політико-економічний союз кількох держав.

Вісь Берлін – Рим, військово-політичний союз Німеччини та Італії, був оформлений берлінською угодою 25 жовтня 1936 р. (з навч. літ.).

△ (1) Вісь координа́т, мат. – вісь, на якій задано початок відліку, одиницю масштабу і де кожному дійсному числу відповідає певна точка.

Метод координат тяжко пробивав собі дорогу. Деякі з продовжувачів справи Декарта хоча й малювали другу вісь координат, але не використовували її (з навч. літ.);

Напрямок осі координат збігається з одним із векторів вибраного базису векторного простору (з наук. літ.);

(2) Вісь оберта́ння – пряма, всі точки якої залишаються нерухомими під час обертального руху твердого тіла.

Вісь обертання Юпітера майже перпендикулярна до площини його орбіти, тому сезонних змін умов освітлення на ньому немає (з наук. літ.);

(3) Вісь сві́ту – пряма лінія, проведена через центр небесної сфери паралельно до осі обертання Землі.

Навколо осі світу відбувається видиме обертання небесної сфери (з наук.-попул. літ.);

(4) Земна́ вісь <�Вісь оберта́ння Землі́> – пряма, проведена через центр Землі та географічні полюси, навколо якої відбувається добове обертання планети.

Географічний полюс – це точка, в якій вісь обертання Землі перетинається з поверхнею Землі (з наук. літ.);

Минає кілька тижнів, земна вісь іще більше нахиляється в потрібний бік (з наук.-попул. літ.);

Вже давно встановлено, що і вісь обертання Землі не зберігає незмінно свого положення в просторі (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вісь — вісь іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. вісь — [в'іс'] ос'і, ор. в'іс':у, мн. ос'і, осей, д. ос'ам, ор. ос'амие, м. (на) ос'ах Орфоепічний словник української мови
  3. вісь — Ось — axis, axle — Achse — 1). Уявна пряма лінія, яка проходить через середину будь-якого тіла або робочого простору. В. симетрії. 2). Деталь машин та механізмів для підтримки частин, що обертаються (розрізняють рухому та нерухому В.). 3). Гірничий енциклопедичний словник
  4. вісь — осі, ж. 1》 Дерев'яний або металевий стрижень, на кінці якого насаджують колеса. || Стрижень, навколо якого обертаються певні механізми, частини машини тощо. 2》 спец. Уявна пряма лінія, що проходить через середину якого-небудь тіла чи простору. 3》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. вісь — ЦЕЙ займ. вказ., ОЦЕ́Й підсил. розм., СЕЙ розм., ОСЕ́Й підсил. діал., ОТЦЕ́Й (ОТСЕ́Й) підсил. заст., ДА́НИЙ розм. Мов книга ти, моє кохання, але на книзі цій печать. Я до останнього зітхання її не зможу прочитать (В. Словник синонімів української мови
  6. вісь — Вісь, о́сі, о́сі, ві́ссю; о́сі, осе́й Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. вісь — ВІСЬ, осі́, ж. 1. Дерев’яний або металевий стрижень, на кінці якого насаджують колеса. Не встиг другий віз недалечко од’їхати, тріснула вісь; колесо одпало, — віз ліг набік (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  8. вісь — Вісь, восі ж. Ось. Вісь передня, задня. Рудч. Чп. 249. Віз без восей. Чуб. І. 317. Словник української мови Грінченка