1. Великий тлумачний словник сучасної мови

вісь

осі, ж.

1》 Дерев'яний або металевий стрижень, на кінці якого насаджують колеса.

|| Стрижень, навколо якого обертаються певні механізми, частини машини тощо.

2》 спец. Уявна пряма лінія, що проходить через середину якого-небудь тіла чи простору.

3》 перен. Суть чого-небудь, те основне, навколо чого щось відбувається.

4》 перен. Військово-політичний союз, що укладається державами з агресивною метою.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вісь — вісь іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. вісь — [в'іс'] ос'і, ор. в'іс':у, мн. ос'і, осей, д. ос'ам, ор. ос'амие, м. (на) ос'ах Орфоепічний словник української мови
  3. вісь — Ось — axis, axle — Achse — 1). Уявна пряма лінія, яка проходить через середину будь-якого тіла або робочого простору. В. симетрії. 2). Деталь машин та механізмів для підтримки частин, що обертаються (розрізняють рухому та нерухому В.). 3). Гірничий енциклопедичний словник
  4. вісь — ВІСЬ, о́сі, ж. 1. Стрижень (перев. дерев'яний або металевий), на кінці якого насаджують колеса. Не встиг другий віз недалечко од'їхати, тріснула вісь; колесо одпало, – віз ліг набік (І. Словник української мови у 20 томах
  5. вісь — ЦЕЙ займ. вказ., ОЦЕ́Й підсил. розм., СЕЙ розм., ОСЕ́Й підсил. діал., ОТЦЕ́Й (ОТСЕ́Й) підсил. заст., ДА́НИЙ розм. Мов книга ти, моє кохання, але на книзі цій печать. Я до останнього зітхання її не зможу прочитать (В. Словник синонімів української мови
  6. вісь — Вісь, о́сі, о́сі, ві́ссю; о́сі, осе́й Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. вісь — ВІСЬ, осі́, ж. 1. Дерев’яний або металевий стрижень, на кінці якого насаджують колеса. Не встиг другий віз недалечко од’їхати, тріснула вісь; колесо одпало, — віз ліг набік (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  8. вісь — Вісь, восі ж. Ось. Вісь передня, задня. Рудч. Чп. 249. Віз без восей. Чуб. І. 317. Словник української мови Грінченка