вісь
ВІСЬ, осі́, ж.
1. Дерев’яний або металевий стрижень, на кінці якого насаджують колеса.
Не встиг другий віз недалечко од’їхати, тріснула вісь; колесо одпало, — віз ліг набік (Н.-Лев., III, 1956, 125);
По такій дорозі три дні їхатимеш і колесо не спаде, і вісь не трісне (Вишня, І, 1956, 370);
// Стрижень, навколо якого обертаються певні механізми, частини машини тощо.
В 1920 р. Уфімцев збудував модель акумулятора у вигляді диска, що обертається на вертикальній осі з шарикопідшипником (Цікава фізика.., 1950, 79).
2. спец. Уявна пряма лінія, яка проходить через середину якого-небудь тіла чи простору.
Вже давно встановлено, що і вісь обертання Землі не зберігав незмінно свого положення в просторі (Наука.., 8, 1956, 25);
Віссю вулиці називається лінія.., що йде по середині вулиці і ділить її на дві частини (Автомоб., 1957, 254).
3. перен. Суть чого-небудь, те основне, навколо чого щось відбувається.
Бригадир розпитав, як посувається в районі справа з механізацією, бо, мовляв, у цьому вісь питання (Ю. Янов., І, 1958, 442);
Металургійне виробництво ставало для мене животворною віссю життя (Ле, Право.., 1957, 6).
4. перен. Військово-політичний союз, що укладається імперіалістичними державами з агресивною метою.
Нова вісь Вашінгтон — Бонн.
Значення в інших словниках
- вісь — вісь іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- вісь — [в'іс'] ос'і, ор. в'іс':у, мн. ос'і, осей, д. ос'ам, ор. ос'амие, м. (на) ос'ах Орфоепічний словник української мови
- вісь — Ось — axis, axle — Achse — 1). Уявна пряма лінія, яка проходить через середину будь-якого тіла або робочого простору. В. симетрії. 2). Деталь машин та механізмів для підтримки частин, що обертаються (розрізняють рухому та нерухому В.). 3). Гірничий енциклопедичний словник
- вісь — осі, ж. 1》 Дерев'яний або металевий стрижень, на кінці якого насаджують колеса. || Стрижень, навколо якого обертаються певні механізми, частини машини тощо. 2》 спец. Уявна пряма лінія, що проходить через середину якого-небудь тіла чи простору. 3》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вісь — ВІСЬ, о́сі, ж. 1. Стрижень (перев. дерев'яний або металевий), на кінці якого насаджують колеса. Не встиг другий віз недалечко од'їхати, тріснула вісь; колесо одпало, – віз ліг набік (І. Словник української мови у 20 томах
- вісь — ЦЕЙ займ. вказ., ОЦЕ́Й підсил. розм., СЕЙ розм., ОСЕ́Й підсил. діал., ОТЦЕ́Й (ОТСЕ́Й) підсил. заст., ДА́НИЙ розм. Мов книга ти, моє кохання, але на книзі цій печать. Я до останнього зітхання її не зможу прочитать (В. Словник синонімів української мови
- вісь — Вісь, о́сі, о́сі, ві́ссю; о́сі, осе́й Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- вісь — Вісь, восі ж. Ось. Вісь передня, задня. Рудч. Чп. 249. Віз без восей. Чуб. І. 317. Словник української мови Грінченка