вітрильний

ВІТРИ́ЛЬНИЙ¹, а, е.

1. Прикм. до вітри́ло¹ 1.

Говорили, що кашалот вів проти корабля цілу зграю морських зміїв-людожерів, кожний не тонший за барило і довший за вітрильні реї! (Ю. Логвин);

Вітрильне полотно;

// Який має вітрила.

Горе кораблеві вітрильному, коли натрапить на таку нещасну пору (О. Кобилянська);

Тепер можна дістатися паровим кораблем із Криту до Італії за одну добу, а в ХV ст. вітрильним кораблем за сприятливого вітру й погоди ця подорож тривала тиждень (з наук.-попул. літ.);

За часів рабовласницького ладу розпочалося будівництво вітрильних суден (з навч. літ.).

2. Стос. до вітрил.

В ніч випробу збило, знівечило найнадійнішого майстра, єдиного й, по суті, незамінного знавця вітрильної справи (О. Гончар);

* Образно. Душа, від криги відімкнута: радість розкрилить, як вишня, в вихор вітрильний (В. Барка).

ВІТРИ́ЛЬНИЙ², а, е, архт.

Прикм. до вітри́ло².

Розміри вітрильних підвісок і радіус їхнього закруглення залежить від дизайнерського задуму (з наук. літ.);

Найістотнішим конструктивним досягненням візантійської архітектури є система спирання купола на окремо розташовані чотири опори за допомогою вітрильного зводу (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вітрильний — вітри́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. вітрильний — -а, -е. Прикм. до вітрило 1). Вітрильне полотно. || Який має вітрила. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вітрильний — ВІТРИ́ЛЬНИЙ, а, е. Прикм. до вітри́ло 1. Вітрильне полотно; // Який має вітрила. Горе кораблеві вітрильному, коли натрапить на таку нещасну пору (Коб., І, 1956, 260). Словник української мови в 11 томах
  4. вітрильний — Вітрильний, -а, -е Парусный. Желех. Словник української мови Грінченка